Техніки авторської та естампної графіки
текст: Комарова Ганна, 2008р.
Графіка – це вид образотворчого мистецтва, який в якості основних образотворчих засобів використовує лінії, штрихи та плями (може застосовуватись й колір, але, на відміну від живопису, тут він відіграє допоміжну роль). Залежно від способу виконання й можливостей тиражування графіку поділяють на авторську та естампну. Авторська графіка – це створення робіт в єдиному екземплярі. Естампна графіка (гравюра) – створення друкованих форм, з яких можна отримувати по декілька відбитків.
В епоху Відродження, епоху спостереження за натурою, рисунок стає самостійною цінністю. Спочатку графіки використовують сангіну, вуголь, срібний олівець. Пізніше з’являється графітний олівець та гумовий ластик. У ХІХ столітті графіка стає абсолютно незалежною від живопису. З’являються фарби на водяній основі. У ХХ столітті виникає кольорова туш. Серед технік авторської графіки виділяють такі: вуголь; сангіна; олівець; гризаль; сепія; перо; акварель; гуаш; пастель.
Вуголь виготовляють з рівномірно обпалених тонких гілок. У ХІХ столітті поширився твердий вуголь з пресованого вугольного порошку із доданням рослинного клею. Вуголь дає розтяжку, можна робити штрих та тон. Обов’язково закріплювати. У цій техніці працювали Шишкін, Серов, Репін.
Сангіна – палички без оправи різноманітних червоно-коричневих тонів. Штучна сангіна виготовляється з каоліну та окисів заліза. Дає можливість досягти тонких тональних переходів. Закріплюється фіксаторами, молоком, лаком для волосся. Цю техніку використовували Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель, Рубенс
Гризаль – чорно-біла техніка пензлем на папері. Може бути написана і олією.
Сепія – світло-коричневий барвник з чорнильного мішка морського молюска. Штучна сепія розводиться водою й може бути різноманітною за кольоровими відтінками.
Перо використовується для рисунка рідкими барвниками (туш, чорнила, акварель). Раніше використовували гусячі, очеретові та солом’яні пір’я, зараз – металічні. Залежно від форми наконечника пера (вузького, гострого, тупого, широкого чи заокругленого) отримують різноманітні лінії та штрихи.
Акварель – зазвичай фарба на рослинному клеї, яка розводиться водою. Вирізняється найтонкішими кольоровими переходами та прозорістю тону. Почала використовуватись на початку XV століття. У цій техніці працювали Брюллов, Іванов.
Гуаш відрізняється від акварелі домішкою білил у самій фарбі. Використовували Серов, Іванов.
Пастель – сухі кольорові олівці без оправи, спресовані та відформовані із стертих у тонкий порошок різнокольорових пігментів з невеликим доданням молока, іноді крейди, гіпсу. Іноді закріплюється фіксатором. Виникає у другій половині XV століття. Її використовували Е.Мане, Е.Дега, І.Левітан.
